Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікно центр» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0012111504 (далі - рішення № 0012111504), яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання, а саме 83 105 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що податковий орган не мав правових підстав для застосування штрафу у зв'язку з поданням платником податків уточнюючої декларації з податку на прибуток, тобто самостійним виправленням помилки до проведення камеральної перевірки.

Суди встановили, що 26 лютого 2014 року Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, якою задекларовано в рядку 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» суму 934 474 грн.

14 березня 2014 року Товариство подало уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, в якій позивач самостійно виправив помилку.

19 серпня 2014 року ДПІ провела камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету. У ході перевірки встановлено порушення Товариством граничного строку сплати суми грошового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік, на підставі чого було прийняте рішення № 0012111504.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 4 лютого

2015 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 5 березня

2015 року це рішення окружного суду залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ДПІ.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 126.1

статті 126 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2014 року (справа № К/800/45908/13).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, йдеться про те, що станом на 11 березня 2014 року (граничний строк сплати податку) податкове зобов'язання, визначене в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, сплачене позивачем як авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік протягом цього ж року. Тобто, допущення помилки у розрахунках із подальшим виправленням її не може бути підставою для притягнення такого платника до відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань.

У судовому рішенні, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного суду про те, що затримка сплати суми розстроченого боргу є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк та, як наслідок, - для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дає підстави вважати, що в них ідеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють питання сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, яке ґрунтується на різних за змістом та характером фактичних обставинах справи. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький